01
Збираємось на дельфінів
Uncategorized
Tagged Under : атракціон, дельфін, дельфінарій, розваги, шапіто
Чесно признатись, коли вперше почув про те, що у Львові буде дельфінарій, не повірив. Перспектива будівництва у місті споруди де б у басейнах плавали екзотичні тварини, видавалась мені такою ж реальною, як будівництво хокейного стадіону. Дорого, важко, та й кому воно потрібно? Виявилось, я помилився. Точніше: не зовсім помилився. Споруд і справді ніхто не збирався зводити, але дельфінарій у Львові буде (читай уже є). Нехай невеличкий, з брезенту і надувним басейном, але дельфіни справжні! Здається…
Будучи батьком двох дітей і власником почтової скриньки, у яку постійно сиплять усякий паперовий непотріб, я розумію, що наш сімейний похід у шапіто це питання часу. Дехто говорить, що жінки змушують нас робити божевільні речі. Насправді божевільні речі змушують нас робити діти)))
Отож, чого чекати від такого походу?
Давно вже такого не було. Щоб усе місто жило однією темою: грип, епідемія, пандемія… Місто завжди жваво реагує на такі події. Буде це Помаранчева революція, аварія потяга в Ожидові чи епідемія грипу. Львів міняється в момент. В очах перехожих зявляється цей божевільний блиск. Вони у грі. Тепер кожен перетворюється на такий-собі конденсатор інформації, який акомулює інфу звідусюди і в будь-який момент готовий віддати її випадковому перехожому: кількість померлих, заражених, госпіталізованих. Я не психолог, але думаю, що є якийсь термін для цього синдрому. В такому стані люди забувають про всі буденні проблеми і негаразди. Не до цього зараз, коли в країні таке коїться.