просто ЛьвівНезвичайне місто зі звичайними жителями

Розкажу історію,  яка сталась зі мною (точніше, з моєю дружиною) сьогодні вночі.

Десь в районі першої години ночі на телефон дружини подзвонили з невідомого номеру:

Діалог передаю зі слів дружини,  тому можливо він не 100% автентичний

- Алло, привіт, ти спиш?

- Уже ні! а хто це?

- А ти мене не впізнаєш?

- Ні.

- Це Андрій

Тут внесу невелике пояснення: у коханої є двоюрідний брат Андрій,  позитивний хлопчина з благополучної сімї, який останній рік жив у Донецьку і буквально декілька днів тому повернувся у Львів

- Не впізнала твій голос. Давно не зідзвонювались

- У мене велика халепа! Я збив людину насмерть… Випадково…  Мені потрібні гроші і адвокат. Ти можеш мені позичити?

- О, Боже! Як це сталось?

- Я не можу довго говорити… Я у райвідділі…  Якщо зможеш позичити, то я дам твій телефон другу і він підїде.

- Скільки тобі потрібно?

- Я не знаю… Скільки зможеш… Доларів 700 зможеш?

- Я не впевнена. Ми дома не тримаємо такі суми. Хіба розбуджу чоловіка і спитаюсь чи можна зняти, але, думаю, що це раніше ніж вранці не вийде.

- Ну ти запитайся, а я тобі ще передзвоню.

Чи варто розповідати, що після того, як мене розбудила дружина, я одразу ж передзвонив Андрію, на той номер який у мене був записаний у телефонній книзі. Зрозуміло, що він спав і був дуже здивований моїм нічним дзвінком. Так само зрозуміло, що ніхто більше не передзвонював і налякану кохану мені так і не вдалось до ранку приспати.

Що хотілось би відзначити. По-перше, хоча дружина у мене не “блондинка”, але дзвінок о першій годині ночі і звістка про те, що твій родич убив людину будь-кого позбавить здатності думати розсудливо. По-друге, мало не у кожного з нас є близький друг, чи родич Андрій. По-третє, якщо шахраї будуть монотонно обдзвонювати список номерів усю ніч, то велика ймовірність, що буде співпадіння і наївності абонента, і імені, і сума грошей буде під рукою. По-четверте, наказати таких злочинців практично неможливо. Вони діють по схемі “усе зараз”, тому шанс підготуватись до зустрічі і організувати засідку мінімальний. Звичайно, до наступного дзвінка готові і дружина і я і мій однокласник, який працює у міліції))) Але ймовірність того, що такий дзвінок буде близька до нуля.

Одним словом, будьте розсудливі і намагайтесь у будь-якій ситуації не втрачайте здорового глузду.

UPD: Історія має продовження. Сьогодні невідомий передзвонив ще декілька разів. Спочатку був готовий підїхати у вказане місце, пізніше гроші потрібно було підвезти на “Мартовича” і передати полковнику міліції. І нарешті…. Прислав смс-кою рахунок у Приватбанку, на який необхідно зарахувати кошти. Історія отримала логічне завершення. Шахраї мають ідеальні схему, яка не потребує розкриватись взагалі. Халявна сімкарта і рахунок за 30 гр, це все, що потрібно для вдалого обману. Як повідомив знайомий міліціонер, вичислити власника рахунку практично нереально. Ось так. Будьте пильні)))

Вже майже тиждень в Україні і за її межами є про що поговорити. Останнє святкування 9-го травня у Львові дало такий очікуваний і давно забутий привід:  сутичку “наших” і “ненаших”. І хоч акція явно не дотягує по масштабності до середньостатистичних європейських “вуличних безпорядків”, які приміром, відбуваються у тому ж Белфасті щороку, але спритні кореспонденти зуміли вихопити вдалі кадри і вітчизняні та закордонні телеканали показали їх у тому світлі у якому схотіли…

І одразу піаритись повилазили усі. Політики, політологи, журналісти, музиканти,  спортсмени, просто відомі люди (є такі спеціальності в Україні – шоумен і свєтска львіца). Вони почали ходити на всілякі ток шоу, влаштовувати телемости, обговорення, смс голосування. І все для того, щоб дати відповідь (ну і попіаритись звичайно  трошки) всім українцям загалом і мені особисто на два одвічні запитання: хто винуватий у тому, що сталось і що робити, щоб такого більше не ставалось. Перераховувати усіх озвучених винуватців і знайдені рецепти немає змісту, натомість хочу навести свої роздуми, стосовно поставлених запитань.

Отож, хто винен у подіях 9 Травня?

Відповідь дати дуже просто, якщо замислитись, а що ж насправді сталось 9 травня? І тут як ніколи стає в нагоді суха юридична термінологія. Наслідком подій у Львові стало відкриття 5 кримінальних справ  за фактом “порушення громадського порядку“. У моєму місті групи осіб порушували громадський порядок, що втілилось у стріляння з травматичної зброї(одна штука), кидання димових шашок і каміння, штовханину і мордобій. Мені, як законослухняному громадянину,  винуватці очевидні. Якщо розбирати конкретні епізоди, то у простреленій нозі винен чувак у окулярах, який робив постріл (якщо у суді не доведе, що це була самооборона), у киданні каміння – чуваки, що його кидали.  Але, якщо взяти усі епізоди загалом, то особисто я вважаю, що винна Влада. І мова не тільки про президента чи парламент, а про всіх чия посада хоча б віддалено повязана зі забезпеченням того самого “правопорядку”, про міліціонерів, про судових виконавців, про депутатів усіх рівнів, голів міст і районів і тд. Адже, який би політики не намагались вкласти зміст у події 9 Травня цілком очевидно, що той, хто  рве одяг перехожим (не важливо з яких причин) – правопорушник. Той, хто стріляє у перехожих – правопорушник. Той, хто кидається камінням, запалює димові шашки, палить національний прапор, не виконує рішення суду(байдуже з яких переконань) – усі вони правопорушники. Той, хто ображає українців, називаючи їх хохлами, москалями чи ще якимись словами(байдуже, у Львові чи у Донецьку) – правопорушник. Той хто не визнає суверенітету нашої держави, не признає її кордонів, або закликає відділити від неї певні території( на сході чи на заході) – сепаратист. Стосовно таких осіб і їх дій є чітко виписані процедури у кримінальному і адміністративному кодексі і у посадових інструкціях. І представники влади мають діяти згідно цих інструкцій і законів(не тільки 9 травня, а й протягом усього року). Натомість влада отримала повний фейл в дотриманні правопорядку ще задовго до злощасних подій у Львові. На фоні всього цього, знущанням виглядає бажання міністра МВС нагородити певних працівників міліції “за проявлену доблєсть при защіті Холму Слави”.

Хтось скаже :”Е, ні! Це не просто хуліганство, це відновлення фашизму (або Сталінського режиму)”. Рідні мої(як любить казати одна жіночка, що зараз під слідством ходить), а яка різниця особисто вам, що витатуйовано на кулаку, що ламає вам носа? Як приклад, можу привести дві історії, що стались з моїми знайомими. У першій, в хлопця, що приїхав зі Львова відпочивати у Крим, відібрали  певну суму грошей та телефон, за те, що він “бандеровская рожа”. В другій, у Львові біля славнозвісної “Криївки” дядьки напідпитку побили “москаля” – хлопчину з Києва, що приїхав у гості до мого співробітника.  Купа партій змогли б попіаритись на цих історіях, але обидві вони не мають ніякого відношення ні до національних ні до етнічних конфліктів. Те що сталось – кримінальні злочини і мали б розглядатись виключно у такій площині. І повірте, якби усі подібні випадки трактувались у такому руслі, якби гопніки і хулігани отримували заслужені покарання, то політичних конфліктів у нас би не залишилось.

Але це нудно і не прибутково з погляду політичних дивідендів, тому політики і далі будуть покривати правопорушення благими ідеями. Що робити нам? Посилайте “нафіг” усіх хто збурює натовп закликами типу “Недамо!!!” і “Родина в опастности!!!”. Вимагайте захисту порядку від усіх, хто має це робити. І будьте адекватні. Це головне.

Менше місяця залишилось до тієї знаменної дати коли українці підуть на дільниці і виберуть тих хто буде розкрадати майно керувати на місцях.

В шаленому пориві знайти хоч одну маленьку причину йти на дільницю, спробував провести невеликий Online аналіз і подивитись, а закого взагалі можна голосувати? На пошуки інформації хто хоче бути обраним у міську і обласну раду Львова і кого на пост мера пропонують партії витрачено 1,5 години. І ось результат:

ЦВК

Куди можна піти, щоб отримати усю інформацію про кандидатів, партії, що їх висувають і тд.? Звичайно ж на сайт організаторів забави – ЦВК. Тим більше, що вони під згадане дійство виділили окремий розділ з новим ВЕБ 3/4 дизайном(вартість такого проекта у звітах про держзакупівлі ЦВК я так і не знайшов). Сайт просто вбиває наповал наявністю в ньому інформації. Хоча, можливо, я даремно на них наговорюю і повна достовірна інформація зявиться за місяців 3-4, саме тоді коли вона буде найбільш потрібна. Особисто мене потішила фраза “При повному або частковому використанні інформації, розміщеної на web-сайті, посилання на джерело інформації обов’язкове”,  що складає 92% усього текстового контенту  розміщеного на сайті.

Не пощастило з ЦВК, підем шукати по сайтах партій. Отже:

партія Батьківщина (вона ж БЮТ):

Біглого погляду на сайт достатньо, щоб зрозуміти людині яка нічого не знає про українську політику, що Батьківщина – партія однієї людини. Модератори могли б навіть проводити конкурс “Скільки зображень лідерки партії на головній сторінці?”. Але я на сайті не за цим. Окремої сторінки присвяченої виборам 2010 немає (ЦВК рулить))), пренаймені лінків на неї я не знайшов на головній. Інформація по спискам і мерам теж відсутня. На сторінках новини і новини регіонів традиційне бла-бла-бла про те як наших щимлять у різних ТВК і ДВК, хоча повторюсь, списки “наших” не надаються. Є надія, що інформація буде знайдена на регіональному сайті партії. І о диво! тут є розділ вибори! Але останні вибори,  про які там написано, це вибори 2007 року((( Висновок: Інформація про осіб, що балатуютья у Львівську міську і обласну раду, а також, про те кого на посаду міського голови підтримує партія Батьківщина відсутня.

партія Регіонів України

В фаэрфоксі на фулейчді полізла розмітка (слабо в супорт купити нормальні монітори?). Крім для цієї партії, як і в реалі, проблемним є мовне питання. Української версії сайту немає (воплі захисників української мови!!!), а перехід на англійську не доволяє потім повернутись назад,  ніби демонструючи слова почесного лідера партії: “У нас немає іншого шляху, як євроінтеграція”. Як не дивно, судячи по головній сторінці, провладна партія участь у місцевих виборах не бере (али ми ж то знаєм). Знаходимо сторінку “знайомтесь бллижче” – Обласні організацції – Львівська область. Тут ми дізнаємся , що головний по Львову Писарчук (дебілу зрозуміло, що він і буде балатуватись на мера). Тут же лінк на місцевий сайт. Тут стільки ж інфи про майбутні вибори, як і на аналогічному сайті БЮТ. Висновок: Влада в замовчувані своїх кандидатів солідарна з опозицією.

Комуністична партія

В моєму особистому рейтингу сайт КПУ на першому місці (хто б міг подумати).  Дизайн дуже подобається. Не сумніваюсь, що лідер партії, як справжній пролетарій, власноручно підняв його на основі вордпреса на  безкоштовному хостингу.  Виніс мозок банер з книгою Симоненко для айфона (”комуністом бути модно” – звідки це?). Шкода що контент на сайті бідненький і дуже вже консервативний порівняно з дизайном: рішення пленумів і вітання трудящим.  Про регіональні вибори ні слова. Лінків на регіональні сайти неамає, тільки телефони.

партія Наша Україна

Тут все як і 6 років тому живе майданом. Читай гасла майдану, скачай пісні майдану , замов футболку з майданом. Ющенко тут і далі президент. Про вибори до місцевих рад тут в основному короткі новини, що ніби вибрали 44 кандидата в дніпропетровську міську раду, але прізвища ще не уточнили. Місцеви сайт існує, але інформації на ньому ще менше. Загалом ситуація аналогічна з сайтами конкурентів.

Решту переглянутих сайтів (Пора, народні партія, ПРП, УНП,  народна самооборона, Свобода) детально описувати немає змісту. Усі вони схожі і на жодному з них мені не вдалось знайти інформацію хто куди і навіщо балатується.

Напрошується висновок, що ситуація в країні настільки небезпечна, що кандидати мусять до самого дня голосування переховуватись, а їхні імена мусять бути засекречені (чого дивуватись, у мексиці мерів вбивають). Чи може хтось має краще пояснення? Я в житті не повірю, що партії які так переймаються новітніми технологіями просто забули розмістити онлайн виборчі списки. В одному я переконався на 100%  на вибори 31 жовтня я не піду. Краще проведу день з дружиною і дітьми.

PS:  Забув про Тігіпка. Як виявилось його модні праймеріс виявились повною фігнею. Провести провели, а результатів на сайті я не знайшов.

На скільки мені відомо, слово колапс прийшло у широкий вжиток з медицини і в оригіналі означає неспроможність судин пропускати крізь себе потрібну кількість крові.  Якщо уявити Львів, як живий організм, то судячи з симптомів, місто на межі інфаркту.  Дістатись з точки А у точку Б по гнилим артеріям (особливо, якщо шлях проходить через центральні судини) – квест ще той. І покладатись тут можна тільки на себе. Навіть техніка не допомагає. Я сам бачив, як ридав  GPS навигатор фірми Tenex, поглядаючи на котлован на бічній Московської, до якого він привів  рено з євросоюзівськими номерами, впевнений усією своєю електронною сутністю, що там мала б бути асфальтова дорога. Також особисто спостерігав, як дівчину мало не збив автомобіль на раптово відкритій після ремонту вулиці князя Романа.  А чого варта розповідь про поляка, у якого від довгого блукання по місту в пошуках виїзду закінчилось пальне,  провіант і сірники і Бог його знає, що могло б статись, якби черз на 14 день в нетрях Замарстинівської його б не виявив випадковий перехожий. Жах, одним словом.

Причина колапсу, усім відома: ЄВРО (не те що гроші, а те що 2012).  Злосні комісари з уєфа змусили нашу міську владу задля підготовки до мундіаля позривати усе дорожне полотно де тільки можна. Покласти нове видно не змушували. Але Бог з ним з тим євро.  Як не крути усім від нього користь. Чиновникам мільйони, а нам, простим смертним пиво і футбол. Єдино, що справді трошки нервує це те, що міська рада абсолютно не контролює  потоки транспорту по нерозбамбашених вулицях. І це дуже легко перевірити. Зайдіть у Ратушу, спіймайте будь-якого чиновника  і спитайте у нього:  “Кудою, через центр зараз їде 65 маршрутка?!!”. Ага! Нічого він вам не відповість окрім: “Для ремонту дорожного полотна у Львівській області було залучено…” Тому що, ніхто не знає кудою він їздить. Сьогодні по Підвальній, а завтра біля університету Франка. Маршрут рендомно вибирається водієм на підставі “Сюда буде скорше”.

Комітетом порятунку Львова від транспортного колапсу в моїй особі була вигадана ідея, як би чудово було б, якщо б на сайті міської ради зявилась інтерактивна мапа, на якій було б нанесено закриті вулиці, орієнтовні дати їх відкриття, змінені маршрути громадського транспорту і тд і тп. Ідея була надіслана у міську раду шляхом електронного зверненя громадянина і зареєстрована приблизно місяць тому. Але відповід досі немає.

Отож як кажуть : Маємо, то шо зразу ділитись? те що маємо.

PS: В пс, як завжди, офтоп. Приходили додому від Пори, питались що потрібно зробити, щоб мені було краще. Питаюсь : “Каськів ваш  де?”. Морозяться…

В рамках культурно-розважальної програми себе та дослідження власного міста, відвідав один зі “скандально” популярних львівських закладів –  ”Мазох”. Кафешка входить до ресторанного синдикату “Фест”, до якого у мене трохи субєктивне ставлення, тому оцінка може бути трохи занижена.

Головну фішку кафе можна побачити (і помацати за всілякі органи, що і робить більшість туристів) не заходячи всередину. Статуя одноіменному письменнику зі “шпаківнею” в грудях гордо стоїть перед входом у заклад й денно-й-ношно знімається на камеру. Чи то задля безпеки, чи то задля розваги.

Перше враження найважливіше. Якщо вірити цьому твердженню, то Мазох розчарує багатьох відвідувачів. Невеличке приміщення, у якому, доречі, немає заборони на паління (елемент приниження?). Інтерєр більш ніж скромний. Трохи ланцюгів, трохи батогів та декілька слабеньких дизайнерських ходів типу сітки на телевізорі. Підлога варта окремого допису, але спробую обійтись двома реченнями. Декілька років тому, коли у Львові почали, як гриби, відкриватись кафешки розраховані на туристів, був винайдений дизайнерський стиль оформлення, який вимагав мінімум витрат і робив максимум гламуру. Замість того, щоб робити дорогий ремонт, стіни обдирались до “австрійської” цегли, а підлога мостилась дешевими неструганими дошками. Такий стиль “під старовину” мав би додавати кавярні духу старовинного міста і викликати захват у “немєстних”. Сьогодні елементи такого дизайну можна знайти чи не у кожній кафешці в старовинній частині міста.

Попри моє очікування побачити в якості персоналу тигриць в костюмах “жінка кішка”, офіціанти і офіціантки нічим не відрізняються від своїх колег у інших закладах. Помітно, що перевага віддається тим у кого найбільш пірсинговане обличчя(мазохізм же ж), але неуважний клієнт це навряд чи помітить.

Кухня у Мазосі хороша. На відміну від інших “культових” закладів Львова, які я відвідав тут їжа була не тільки їстівною, але навіть смачною. Омовлюсь одразу, фірмові страви аля “суп з пеніса бика” я покуштувати не наважився, але традиційна кухня на рівні. Усе готується швидко і досить непогано сервірується. Салати тут – окрема пісня. Їх доводиться шаткувати власноручно. Так  клієнта намагаються принизити, щоб він отримав це саме “мазохістичне” задоволеня. Як на мене виходить не дуже. По-перше завжди приємно самому приймати участь у приготуванні страви, а по-друге можна переконатись, що салати готуються з продуктів належної якості. Я б на місці адміністрації пішов би далі і заставив кожного відвідувача  начистити відро картоплі і помити після себе посуд. Погодьтесь приниження було б набагато більше. Ціни не сильно відрізняються від “середньоплощеринківських” довгий коктейль – 40-60 грн, салати 20-40 грн, мясні страви 40-70 грн.

Щодо перфомансу. Пропозиція надягнути кайдани і нашийник з шипами виглядає якось дуже фальшиво. Не зовсім зрозуміло для чого це робити, та й не зручно. Але повністю мене заклад таки не розчарував. Десь близько екватора нашого з дружиною перебування у закладі в зал вийшла одна з офіціанток і підійшовши до крайнього столика, де двоє відвідувачів щойно зробили замовлення, спокійним тоном заявила: “Давайте, поки ви ще невипили, я вас відшмагаю”. І таки відшмагала. Батогом(чи як там воно називається). І не тільки їх, а й більшу частину присутніх чоловіків. Мене від екзекуції врятувала (як і завжди) кохана.  ”Не варто” – заявила вона, розпоясавшійся офіціантці, “Ок” – відповіла та і попрямувала до інших жертв. Загалом вийшло як у анегдоті про Ірку, яку не згвалтували, бо вона не погодилась))) Такий атракціон піднімає настрій відвідувачам і додає балів закладу. Але думаю було б ще краще, якби застосовувався ефект раптовості: дівчина застрибує в зал і починає дубасити усіх направо і наліво доти, доки всі не ляжуть стройними рядами “руки за голову, лице в підлогу”. Якщо вірити деяким моїм знайомим, будь-який курсант міліції може добитись такого результату за 15 хвилин.

Загалом Мазох я б оцінив на тверду четвірку. Про те, що туди сходив не жалкую, бажання сходити знову навряд чи зявиться. Якщо ви  живете у Львові і ще там не були, обовязково сходіть, якщо приїхали сюди, як турист більше ніж на 3 дні теж варто сходити. Якщо ж приїхали на меньше, думаю, варто витратити час на щось цікавіше.