просто ЛьвівНезвичайне місто зі звичайними жителями

Вже майже тиждень в Україні і за її межами є про що поговорити. Останнє святкування 9-го травня у Львові дало такий очікуваний і давно забутий привід:  сутичку “наших” і “ненаших”. І хоч акція явно не дотягує по масштабності до середньостатистичних європейських “вуличних безпорядків”, які приміром, відбуваються у тому ж Белфасті щороку, але спритні кореспонденти зуміли вихопити вдалі кадри і вітчизняні та закордонні телеканали показали їх у тому світлі у якому схотіли…

І одразу піаритись повилазили усі. Політики, політологи, журналісти, музиканти,  спортсмени, просто відомі люди (є такі спеціальності в Україні – шоумен і свєтска львіца). Вони почали ходити на всілякі ток шоу, влаштовувати телемости, обговорення, смс голосування. І все для того, щоб дати відповідь (ну і попіаритись звичайно  трошки) всім українцям загалом і мені особисто на два одвічні запитання: хто винуватий у тому, що сталось і що робити, щоб такого більше не ставалось. Перераховувати усіх озвучених винуватців і знайдені рецепти немає змісту, натомість хочу навести свої роздуми, стосовно поставлених запитань.

Отож, хто винен у подіях 9 Травня?

Відповідь дати дуже просто, якщо замислитись, а що ж насправді сталось 9 травня? І тут як ніколи стає в нагоді суха юридична термінологія. Наслідком подій у Львові стало відкриття 5 кримінальних справ  за фактом “порушення громадського порядку“. У моєму місті групи осіб порушували громадський порядок, що втілилось у стріляння з травматичної зброї(одна штука), кидання димових шашок і каміння, штовханину і мордобій. Мені, як законослухняному громадянину,  винуватці очевидні. Якщо розбирати конкретні епізоди, то у простреленій нозі винен чувак у окулярах, який робив постріл (якщо у суді не доведе, що це була самооборона), у киданні каміння – чуваки, що його кидали.  Але, якщо взяти усі епізоди загалом, то особисто я вважаю, що винна Влада. І мова не тільки про президента чи парламент, а про всіх чия посада хоча б віддалено повязана зі забезпеченням того самого “правопорядку”, про міліціонерів, про судових виконавців, про депутатів усіх рівнів, голів міст і районів і тд. Адже, який би політики не намагались вкласти зміст у події 9 Травня цілком очевидно, що той, хто  рве одяг перехожим (не важливо з яких причин) – правопорушник. Той, хто стріляє у перехожих – правопорушник. Той, хто кидається камінням, запалює димові шашки, палить національний прапор, не виконує рішення суду(байдуже з яких переконань) – усі вони правопорушники. Той, хто ображає українців, називаючи їх хохлами, москалями чи ще якимись словами(байдуже, у Львові чи у Донецьку) – правопорушник. Той хто не визнає суверенітету нашої держави, не признає її кордонів, або закликає відділити від неї певні території( на сході чи на заході) – сепаратист. Стосовно таких осіб і їх дій є чітко виписані процедури у кримінальному і адміністративному кодексі і у посадових інструкціях. І представники влади мають діяти згідно цих інструкцій і законів(не тільки 9 травня, а й протягом усього року). Натомість влада отримала повний фейл в дотриманні правопорядку ще задовго до злощасних подій у Львові. На фоні всього цього, знущанням виглядає бажання міністра МВС нагородити певних працівників міліції “за проявлену доблєсть при защіті Холму Слави”.

Хтось скаже :”Е, ні! Це не просто хуліганство, це відновлення фашизму (або Сталінського режиму)”. Рідні мої(як любить казати одна жіночка, що зараз під слідством ходить), а яка різниця особисто вам, що витатуйовано на кулаку, що ламає вам носа? Як приклад, можу привести дві історії, що стались з моїми знайомими. У першій, в хлопця, що приїхав зі Львова відпочивати у Крим, відібрали  певну суму грошей та телефон, за те, що він “бандеровская рожа”. В другій, у Львові біля славнозвісної “Криївки” дядьки напідпитку побили “москаля” – хлопчину з Києва, що приїхав у гості до мого співробітника.  Купа партій змогли б попіаритись на цих історіях, але обидві вони не мають ніякого відношення ні до національних ні до етнічних конфліктів. Те що сталось – кримінальні злочини і мали б розглядатись виключно у такій площині. І повірте, якби усі подібні випадки трактувались у такому руслі, якби гопніки і хулігани отримували заслужені покарання, то політичних конфліктів у нас би не залишилось.

Але це нудно і не прибутково з погляду політичних дивідендів, тому політики і далі будуть покривати правопорушення благими ідеями. Що робити нам? Посилайте “нафіг” усіх хто збурює натовп закликами типу “Недамо!!!” і “Родина в опастности!!!”. Вимагайте захисту порядку від усіх, хто має це робити. І будьте адекватні. Це головне.